Я прокидаюсь вранці,
І знаю, що настав ранок,
І цей день буде таким же,
Як і вчора.

І засинаючи ввечері,
Я не чекаю світанок,
Бо знаю точно вже,
Що біде завтра, і після нього.

І коли я іду по вулиці
Я майже не дихаю,
А мені так хочеться піти,
І зробити щось ненормальне.

А коли я прийду додому,
Я хочу кричати,
Тому що мені хочеться знати,
Що я зробила щось екстремальне.

І що цей світ дивовижний,
Адже він дуже цікавий,
Як на небі зірки
що над головою.

І я хочу засинати,
Знаючи, що прийде ранок
І розцвітуть взимку квіти,
І я відчуватимему себе живою...